Україно

Тебе вбивали і гнобили,
Тебе серед країн ділили,
Народ твій нищели дотла,
А ти жила і все жила.
Ти вистояла в ті часи,
Коли війна, губила всіх,
Коли народ весь голодав,
І просто на очах вмирав.
А зараз, у дні мирні,
У дна гуманні, без насильні,
Ти просто гинеш встаючи,
В огні палкому горючи,
І знову падаєш до ніг,
Які зробили тяжкий гріх,
Убивши нас, простий народ,
Що вже набрався тих хлопот,
І просто був за мир та спокій.
Приносивши тій одинокій,
Країні нашій перемоги,
І піднімав її на ноги!
Тож Україно, не здавайся,
На свій народ ти операйся,
Та йди в перед, перемагай!
Людей люби й оберігай.

За стихотворение голосовали: Misery: 5 ; kompas47: 2 ; Vladimir Matveev: 5 ; Oskolok_Neba: 3 ; slavjanin-rus: 5 ; YaroslavaHit: 5 ;