Зоряна дівчинко

Зоряна дівчинко,
Земне вбиває тебе,
Заводить в безвихідь
Недопалок згас,
А світло розмите…
Ой, леле, без втіхи ти

Марно йдеш коридорами
За червоною ниткою
Цей будинок
Давно вже порожній,
Там темрява й лихо
Ой, леле, без втіхи ти

Босоніж ступаєш,
До крові п’яти збиваючи,
Та полотно вже зіткано
Клітку старанно обмотуєш
Червоною ниткою

Стеля ,білим змащена,
Робить стіни вищими
Ой, леле, невтішна ти

Все зліва шукаєш,
Судомно пальці
В шкіру вплітаєш
В обіймах думок самоти

«Гей, сестро, надіє,
Чому відлетіла?..
Віддай мої крила
Мої зламані, гіпсовані крила»
Ой, леле, невтішена ти

Тобі б між галактик літати,
Поїти планети з руки
Та замкнена в собі,
Ключа не дістати
Ой,леле, без втіхи,
Невтішена ти…

За стихотворение голосовали: pelegrin: 5 ; Tenderness: 5 ;