Вона
Зранку старанно розкуйовджувала волосся
Розказуючи, що сенс в хаотичній послідовності
А я на автоматі хитав головою,
Закохуючись в цю підстаркувату молодість
Постійно вставала раніше півнів, в сни огорнута
Щоб встигнути позбирати зірки вдосвіта
А я прокидався від тепла дихання дотика
Усміхався й давав найбільшого кошика
Була дуже інтелігентною,
Завжди перепрошувала за своє божевілля
Казала, що самі ми є Ведами та Велеса Книгою
А я потроху втрачав розум разом з нею
Вона була душі моєї відлигою
Пішла досить швидко: дві валізи, планшет та суниці
З квитком по маршруту минуле-майбутнє
О шостій тридцять на залізниці
А я стояв на платформі та верз несенітнеці
Моє кохання не декларованим було на митниці
За стихотворение голосовали: Vladimir Matveev: 5 ; : 3 ;
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2014-07-13 14:04
дата:2014-07-13 20:10
дата:2014-07-16 13:36
комментарий отредактирован автором комментария