Голодомор

Ці роки голодомору найстрашніше,що було.
Діти їстоньки хотіли,пухли,помирали.
Ну,а мати,що робити,дітей поЇдати?
І таке було так часто,що важко й казати.
Їсти зовсім і не знали,ці сімї де брати.
А весною,от весною,як підеш у поле,
Чи картоплю собирати,всі діти і мати.
І до вечора, одного,дитяти не стало.
Оце горе,так ось горе.нічого не скажеш.
Що робити?Як тут жити?
Коли ти нікому і на ніготь не потрібен,
Треба йти до дому...
А що вдома,голі стіни,та і діти голі...
Мати плаче,сліз не має,діти всі голосять,
Так і літо промайнуло,наступила осінь.
Нас в сімї аж пятеро на той час було,
Але в ці роки ,четверо померло...

І тепер я вже дорослий.і один лишився
Памятаю все до каплі.скільки сліз лишився.
І приходжу до могили кожного я року.
Вже мені аж 90,а братам ,та сестрам...
Тому 5 тоді було,а тому чотири.
Але квітів не несу,тільки ненці милій.
Я приношу їм завжди їсти на могили.

За стихотворение голосовали: vyrru: 5 ;