Лелеки

Друже коханий,сумно мені,
Бо пролітають птахи вдалені,
Хто ж це у нашім небі кружля,
Кого бентежить рідна земля?

Летять білогруді лелеки
На рідну мою Україну
І знову на крилах своїх
Несуть синьооку дитину.

Смуток розвій,обніми й посміхнись,
Хай ми не будем такі як колись,
Бо пролетіли наші роки
Наче прекрасні білі птахи.

Летять білогруді лелеки
На любу мою Україну,
Та чом не мені,не мені,
Несуть синьооку дитину?

Скоро лелеками станем і ми,
Будемо в небі бити крильми,
В вирій скликати душі людей,
Щоб молодятам приносить дітей.

Летять білогруді лелеки
На рідну мою Україну,
І вже не мені,не мені
Несуть синьооку дитину!