Тепла зима

Іду по вулиці:
Сіра погода.
Вона в тумані чудиться,
Її пишна врода.

Зима в календарі,
Вже початок грудня.
Я держу парі,
Що не буде будня,

Де разом із тобою
Я хоча б на мить.
Я тебе не стою.
Сіре місто спить.

Сіре місто,
Тепла зима.
На душі не чисто,
Але є вона.

У сіроті мариться
Мені твій силует,
Нібито сниться
Безнадійний світ.

Хочу у тумані
Твою руку взяти,
Хочу полум'яні
Твої очі цілувати.

Але не можу
Дотягнутися до тебе,
Та і не хочу
Лікувати себе.

Я смертельно хворий
На твою любов,
Безнадійно кволий,
Втратив теплу кров.

І врятувати здатна
Мене тільки ти.
Але вже зруйновані
Між нами ті мости,

Що колись були
Єдиним нашим шляхом!
В обіймах ми плили,
Одним летіли змахом.

І навіть відстань
Не була нам вадою.
У серці палав промінь...
Це все було неправдою!

І кохання наше схоже
На цей матовий туман.
Сподіваюсь я, що може
Прилину ще к твоїм губам.

Сірий день,
Тепла зима.
Вже не здійсниться
Мрія та сумна.

Переглядаю повідомлення
Тих минулих днів.
На душі втомлення,
Але лунає спів.

Видаляю з пам'яті
Рядки про любов.
Та тепер ти вільна!
Не злилася наша кров.

У груди б'є скорбота,
Та й душа болить.
Відлунюється нота.
Туманне місто спить.

У тумані ходить
Мариво бліде,
Сонце не виходить
І струна гуде.

Серце відбиває
Тривожний ритм життя -
Серденько страждає
Від суворого буття.

Простягну до тебе руку,
Притулю до себе,
Пересилю муку
І залишу тебе.

Згасає маривна любов
Між нашими серцями,
Застигає тепла кров -
Я не держу тебе руками...

Якщо хочеш, то лети,
Розчинися у тумані.
Прошу, душу відпусти -
Хай змахне крилами!

Хай свідомість та летить
У далеку височінь.
Ангел тугу вмить приспить...
Мрія мчить у далечінь...

30.12.2011р.
16:49
(Балов Богдан)