Осінній смуток

Усе відчутніш осені хода
Й не так вже весело співають водограї,
І прохолодніша у всіх річках вода,
Й частіш пташки збираються у зграї.

І пахощі не ті вже,що колись,
І листя починає скрізь жовтіти,
Чомусь вже не така небесна вись,
Та й смуток на душі,де правду діти.

Стоять тумани у ранковій млі,
І все частіш різькі вітри шугають.
Десь заклоплотано курличуть журавлі,
Бо відлітати,певно,намір мають.

Щось не бадйорі всіх пташок пісні,
То настрою забракло в них співати.
Й зима частіш відвідує вві сні,
А про емоції вже нічого й казати!

Тумани ранками густі.немов стіна,
І бджілок - трудівниць давно не чути,
Бо навтішались літом вже сповна...
Прекрасної пори не обминути.

Повільно в золото вбираються поля,
Луги,ліси,й садочки кучеряві -
До відпочинку вже готується земля
І ниви,що поорані.чорняві.

З грозою не діждатись вже дождів,
Бо літо не охоче все ж відходить
І вже давно забуто про хрущів,
Та й коник в травах пісню не заводить.

Душі людській так хочеться весни,
Життєве літо швидко відбуяло,
Зосталися лиш спогади та сни -
І від цього трішки серденько зів'яло.