Вірність

Мій клену,клену,чом не зацвітаєш?
Чому у жовтні ти горніш за всіх?
Своїми барвами увагу привертаєш,
Схилившись вітами на батьківський поріг.

Я злету хочу,але сил не вистачає
Душа давно не яблуння в цвіту,
З роками свіжість вже вона втрачає -
Виразніш в жовтні відчуваєш гіркоту.

Якщо кохана зрадить чи покине,
Усяк буває в мотлосі життя,
Душа образи докорів не кине,
Хоч як там боляче - не буде каяття.

Навколішки ніколи я не стану,
Хай потім і сасуджують мене,
Поплаччу трішки,згодом перстану,
Бо біль утрати все жтаки мине.

Кахання нам всього лиш раз дається,
Душа ніколи не бажає вороття.
Лише для нього в грудях серце б'ється -
І в цьому,мабуть,сенс всього життя.

Самому важко,я це добре знаю,
Нести любов до смертного кінця.
Кохатиму до поки не сконаю,
Здолавши шля від самого вінця.

Мій клену,клену,чом не зацвітаєш?
Чому у жовтні ти гарніш за всіх?
Чому про тугу на душі не запитаєш,
Що заблукала безлічі доріг?

За стихотворение голосовали: : 4 ;