Сум

Щира нещирість
Так солодко лине
Розум п’янить
Та збурює кров

Наче дитя нерозумне
Безтямно-щасливе
Шовком сповите
Оманливих мрій

Веде твоє серце
Так палко цілує у руки
Шепоче нахабно
Грайливих дурниць

На сьомому небі
Гойдатись не страшно
Коли в тебе крила
Від ніжних думок

Чому ж тоді зимно
Й так холодно нині
Розвіяло світом
Палац вітряний

Заклякла душа, змарніла
Від підлості й зла
На землю спустила
Без ліку солоних крижинок

Сумує та плаче
Малесенька квітка
Так схожа на весну
В обіймах самотніх ночей

За стихотворение голосовали: MFedorchenko: 5 ;