Весняні джерела жаги

Декілька вдихів весни…

Так починається сон.
Я стою перед твоєю жагою
Захищена лише смарагдовим пилом
Напівпрозорим пологом ночі.
Паморозь дихає в спину
З трояндових схилів,
Віхола спить,
Згорнувшись клубком під парканом
Дрімає січень.

Не спить липнева спека в очах,
Сонце сходить на долонях твоїх,
силою світла
Руйнуючи мури,
Готичні вигини часу,
Стираючи нікчемні кордони…
Дихай!

Так починається пристрасть.
Дихай!
Декілька вдихів весни…
Це так природно тебе хотіти,
Тебе собі берегти,
Тебе любити…
Дихай!

Весняні джерела жаги уже поруч,
Наповнюй легені,
Судини,
Серце…
Весняним ключем відмикай
Ворота до мене.
Дихаю…
Мій повелителю снів,
Я дихаю маренням,
Сходами пензликів трав,
Свічками каштанових гордих алей,
Синіми зорями пролісків ранніх…
Милий, я дихаю
Квітом бузку,
Ароматом кав’ярень,
Світанками,
Громовицями,
Дихаю.
Торкайся , бо я вже не втерплю,
Надихай під ковдру своїх безкінечних пісень,
Смішних перегуків перкусії пальців,
Лоскотних мандрівок солодких балачок,
Та інших дрібничок,
Щоб я потонула в потоці кохання…
Щоб я танцювала,
Немов шаман у гарячці
Гортанно співало щоб все навколо,
Вступаючи в коло…

Дихай!

Вирину вмита твоїми
Вустами, руками, очима…
Дихаю снами, мій повелителю,
Дихаю шовком долонь,
світлом смарагдових зір...
Дихаю океанами,
І світами…
Горнуся до тебе
ближче на декілька вдихів весни…

Так починалось життя!

31.01.2013р.

За стихотворение голосовали: Смелый: 1 ; gala.vita: 1 ;