МІСТО ДОРІГ

Куди ведуть мене твої дороги,
Місто?
Уночі всі шляхи лягають спати,
Ведуть тільки ті, які ти здатен вразити.
Шовкопрядова нитка міцна,
Напни її мов тятиву,
Бринить?

Шовкові крильця сутінок
Вже підчепив котячий кіготь місяця.
І та, випита до дна любов
Звучить порожнечею,
Відкриваючи беззубого рота в екстазі,
В останнім екстазі.
Вона смішна і неправдоподібна, ця дорога в ніч.
Ще не розмотався до кінця сувій днів.
Паркани виставляють роги ,
Наїжачуються кущі,
Чужі пахощі , мов демони заходять ,
Залазять крізь ніздрі,
Звертай,
Скуштуй,
Прийде розум, прийде суть…
Чужі пісні,
Немов Сирени, слухаєш і …
Соловієш.

Дихає ніч.
І поволі теплі трояндові пелюстки
Наповнюють сад душі ароматом любові.
Маленьку крапельку трояндового варення до чаю життя
Додай!
Випий горнятко до дна,
Висьорбай, поласуй шовковим на вигляд відбитком очей,
Напийся мене…
Очі ведуть.
Дорога одна.
Від мене до тебе
По волосині, по лезу,
По шовковій напнутій струні,
Пройди!

Місто вкладалося спати.
Місто розчісувало довгі коси доріг
Шкарубкими пальцями безнадійних гілок,
Ковзали тіні.
П’яно і вульгарно
Завивали підворіття котячим фанатизмом.
Місто вимагало нас під заставу і ми віддавались йому,
Віддавали свої тіла нічному павутинню доріг,
Віддавали себе одному безвідмовному генію часу.
Він робив своє.
Його дорога була прямою, а слово твердим.

Так і стукотів наш вагон об рейки плинності.
А ми сиділи у останньому вагоні,
А може у першому,
Яка різниця,
Просто нам було тепло і весело,
І ми цілувалися.
Геніально цілувалися.
Довго.

Дороги сходяться тут.

12.07.13 р.

За стихотворение голосовали: gala.vita: 5 ;