Перевод стиха Т.Г. Шевченко.

Вірш Шевченко, Колись дурною головою

Колись дурною головою
Я думав: — Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і господа хвалить?
В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить,
Умерти — й сліду не покинуть
На обікраденій землі...

О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!


А это мой перевод на русский язык:
Когда-то глупой головою,
Думал: - Зачем горечко со мною?
Как я буду в свете жить?
Людей и господа хвалить?
Неужель колодою гнилою
Валяться, стариться и гнить?
Умереть – и следа не оставить
На обкраденной земле…
С тобою, горе, горе мне!
Где в мире пристанище мне обещают?
Пилаты ежедневно распинают,
Морозят, жарят на огне! 26. 03. 2012г.