Дегустую твій рай.

Пальчиком торкаюсь дивного плоду,
Стою, така собі, цнотлива і зітхаю,
Прокинулась навмисне, ще до сходу,
Я встигла прошмигнуть назад до раю.

В руках цей плід, долоні терпнуть ...
Врізнобіч озираюсь, зиркаю на всіх.
А де ж тут всі - тут сонячно і тепло,
Але... і самота вже підніма мене на сміх.
Чомусь так боязко, не затишно і млосно.
Ще й метушиться під ногами якийсь гад...
Холодна паморозь - душі моїй тривожно-
Чи вийде мій Ромео, через паркан у сад?

Не спокушають яблука мене зелені ,
Плоди люблю лиш стиглі, соковиті...
А те, що вибрала, одне на всій планеті,
Підходить. Я дегустую райську мить!
Підходить...

За стихотворение голосовали: gala.vita: 5 ; brig1954: 4 ;