Безсоння

Нічка безмісячна, темна, незоряна
тяжко дріма.
Сон не іде, серце стукає зморено,
долі нема.

Нащо та доля?
Щоб марення видіти кожную ніч?
Щоб і за вірші себе ненавидіти? –
Голову б з пліч!

Але подумать, так доля у кожного,
певне, своя.
І, якби те, що усі, я обожнював, --
був би не я.

Мав би роботу, зарплату надійную,
затишний дім –
Добре в житті знати стежки спокійнії,
та не усім.

Доле, озвися, бо можна й не встигнути
смутку до дна!
Ніч яка добра, та звечора випита
кава міцна.