Драма

Шум затих, а сцена світлом сяє,
В залі темно. Сходинки круті.
І ніхто ніколи не вгадає,
Що йому судилося в житті.

Підступа все ближче темінь зали.
Важко грати (Господи, спаси!).
Як багато ми віків благали:
Отче, чашу мимо пронеси!

Є ж у тебе кращі п’єси, Боже,
Де любов і зоряні світи!..
... Треба грати. Скиглити негоже.
Вік прожить – не поле перейти.

Згоден я з твоїм жорстоким планом
(Чи почуєш мОє каяття?):
Сценою іду – життєвим ланом –
Дограю своє людське життя.

(По мотивам Б. Пастернака).