Сумно

По мотивам М. Ю. Лермонтова.

І гірко, і сумно, й немає кому розказать,
Як стогне душа від негоди…
Бажання!? Не можна ж даремно і вічно бажать…
А роки збігають, як талії води.

В когось закохатись? Співати й горіти вогнем?
Збудить почуття фантастичне?
Та глянеш – і щезне п’янкої ілюзії щем,
Бо все тимчасове, не вічне.

Що? Пристрасті? – Рано чи пізно розтане цей хміль,
Тверезого розуму втікши.
Життя – дивний жарт, що вчинив нам Вершитель подій.
І жарт недоречний – сумний і невтішний.