Із рук твоїх
Із рук твоїх отруту випить ладен,
Щоб вгамувати цей душевний біль.
Лиш не кажи, що настрою підвладен,
І що лукаво сиплю в рану сіль.
І сіль потрібна. Як без неї жити,
Коли все прісне, сіре і безлике?
Ти посміхнись, -- це горе невелике, --
І знов навчись в собі себе любити.
За стихотворение голосовали: incognita: 5 ;
Копирование материалов с сайта только с разрешения автора или администратора сайта.
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2015-11-19 18:13
дата:2015-11-19 19:35
Так написалось.
Щиро вдячний за відгук!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.